Запропоновано методи моделювання підтоплення територій з урахуванням зміни властивостей грунтів у разі кольматації та суфозії, а також перезволоження схилових ділянок міст за складних природних і техногенних умов. Як приклади наведено результати моделювання фільтрації в районі водосховища-охолоджувача проектованої АЕС (Росія) і перезволоження зсувних схилових ділянок Києва в разі аварій на трубопроводах.

Описано можливості рентгенофлуоресцентного аналізу (РФА) силікатної частини різних геологічних матеріалів у практиці еколого-геохімічних досліджень. Наведено метрологічні характеристики результатів РФА. Запропоновано шляхи подальшого методичного удосконалення.

Зазначено, що в наш час в усьому світі, а особливо в Європі та Північній Америці, все ширше застосовуються біоплато для очиски комунально-побутових, промислових та дощових стічних вод. Стисло висвітлено досвід застосування та використання біоплато, а також дані щодо ефективності очиски стічних вод.

Вивчено сорбцію урану (VI) в формі іонів, гідроксо- та фульватних комплексів з природної (річкової) води мікробіоценозом активного мулу. Встановлено, що всі форми урану (VI) міцно та ефективно сорбуються цим мікробіоценозом. Максимальна сорбція становить 0,64 мМ/г для ураніл-іону (pH 4-5), 0,37 мМ/г для гідрокомплексів (pH 6-7) та 0,26 мМ/г для фульватного комплексу. Показано, що використання сорбційного потенціалу складних мікробіоценозів зможе відкрити нові перспективи в оздоровленні водних екосистем.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*827.6в64

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж23889 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що підтоплення та його згубні наслідки слід розглядати як екологічне лихо. Відзначено, що в разі вживання належних заходів підйом рівня підземних вод можна різко уповільнити та навіть зупинити. Рекомендовано різко знизити споживання питної води на душу населення шляхом установки лічильників на гарячу та холодну воду у кожній квартирі за рахунок держави, що, з одного боку, знизить втрати води у грунт, з іншого - забезпечить зберігання енергоресурсів. Описано заходи щодо стабілізації зсувного процесу на одному з житлових масивів міста. Наведено пропозиції для покращання законодавства та нормативних документів з будівництва.

Відзначено, що видатний грунтознавець В.В.Докучаєв (1846 - 1903) - одна з ключових постатей у ході становлення В. І. Вернадського-вченого. Він вплинув не лише на вибір В. І. Вернадським життєвого шляху, а й на формування його наукового світогляду, методологію наукової творчості та обгрунтування основних концептуальних ідей.

Здійснено спробу виявити джерело подвижницької діяльності В. І. Вернадського, розкрити причини значущості його наукової спадщини для суспільства в цілому і для Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського зокрема. Наведено коротку довідку про історію Таврійського університету.

Проаналізовано екологічну ситуацію в Україні та світі й аргументовано висновок про те, що В. І. Вернадський своїм вченням про біосферу та ноосферу заклав підвалини екологічного світогляду та світосприйняття.

Зазначено, що проблеми методології науки почали займати думки В. І. Вернадського з перших кроків самостійної наукової творчості, але особливо його інтерес до методологічних питань природознавства посилився в середині 1930-х рр. - періоду нових видатних науково-філософських узагальнень (проблеми радіогеології, стан простору живої речовини, теорія ноосфери) та свідомого обміркування методологічного аспекту емпіричного наукового матеріалу. Цей інтерес до методології науки не залишав ученого до кінця його життя. Зроблено спробу охарактеризувати підсумок методологічних пошуків В. І. Вернадського, які мають відбиток самостійності та оригінальності.

Розкрито історію створення в 1918 р. Національної бібліотеки Українскої держави (нині Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського) у контексті вирішення принципових питань розвитку української науки та освіти, передусім у взаємозв'язку з концепцією формування Української Академії наук, що була сформульована та втілена в життя В. І. Вернадським як її першим президентом і головою Тимчасового комітету зі створення Національної бібліотеки. Показано спадкоємність традицій та основні напрями розвитку бібліотеки.

Зазначено, що В. І. Вернадський зробив вагомий внесок у формування концепції ноосфери та у вивчення її як нової реальності, що складається в геологічному та історичному часі. Як мислитель, він передбачив основні завдання та рушійні сили ноосфери, усвідомив її сутність як загальнолюдської мети та ідеалу. Вчення В. І. Вернадського про ноосферу склало тривкий теоретичний фундамент для послідовників ноосферної традиції та отримало широкий розвиток в сучасній науці.

Вміщено присвячений 140-річчю з дня народження академіка В. І. Вернадського стислий опис його наукового й організаційного вкладу протягом першої половини XX ст. у становлення та розвиток нової галузі геологічної науки - радіогеології. Її розвиток забезпечив не тільки створення сировинної бази атомної енергетики, а й появу нових фундаментальних напрямків сучасної геології - ядерного ізотопного аналізу, абсолютної геохронології геологічних утворень, ядерної геології.

Наведено результати моніторингових досліджень розподілу важких металів у складі атмосферного аерозолю, що проводились у різні роки (1994, 1995, 1998, 2001 рр.) на океанографічній платформі Експериментального відділення МГІ (сел. Кацівелі, Крим) співробітниками відділу сучасного морського седиментогенезу ІГН НАН України.

Розглянуто розуміння Вернадським круговороту вуглецю в співвідношенні з сучасними особливостями вивчення процесів, що призводять до глобального потепління. Наголошено на важливій ролі аерокосмічного моніторингу екосистем для одержання інформації, необхідної для прогнозування зміни клімату та заходів оптимального природокористування.

Розглянуто вплив астрономічних факторів на розвиток ритмічності зсувного процесу. За допомогою методів спектрального аналізу виявлено, що одним з факторів, здатних формувати періодичну структуру рядів зсувної активності, є квазіперіодична зміна земної орбіти, яка теоретично може бути обчислена. Це дозволяє підвищити якість прогнозних моделей зсувних процесів.

Розглянуто вплив закриття шахт на інтенсивність розвитку підтоплення як ініціюючого фактора зниження екологічної стійкості геологічного середовища та росту еколого-геологічного ризику вуглевидобувних районів Донбасу.

На прикладі експлуатаційної свердловини Куяльницького родовища верхньосарматських мінеральних вод вивчено особливості внутрішньорічної мінливості режиму статичного рівня та мінералізації води у багаторічному проміжку часу. За допомогою статистичної обробки даних режимних спостережень доведено, що мінералізація води верхньосарматського горизонту змінюється узгоджено з мінералізацією рапи в Куяльницькому лимані. Обидва ці параметри добре корелюють з атмосферними опадами. Ця узгодженість порушується в період збільшення швидкості обертання Землі за рахунок розширення структурно-тектонічних дрен, що сприяє зниженню мінералізації води в свердловині (рівень води в свердловині в цей час підвищується). У періоди зниження швидкості обертання, очевидно, відбувається гідродинамічна взаємодія водоносного горизонту з засоленими водоносними горизонтами в лимано-морських та алювіальних відкладах Куяльницького лиману через гідродинамічні вікна.

Незадовільний стан питної води за мікробіологічними показниками визнано сьогодні в Європі одним з головних факторів ризику підвищеної смертності та інвалідизації населення. За цих умов необхідним і важливим етапом здійснення ефективного контролю за інфекціями з водним шляхом передачі є кількісна та якісна оцінка мікробіологічного ризику інфікування людей через забруднену інфекційними патогенами воду з наступним складанням прогнозів можливої захворюваності і розробкою адекватних профілактичних заходів.

У контексті ідей В. І. Вернадського розглянуто водноресурсний потенціал як важливий фактор соціально-економічного розвитку. З урахуванням сталого еколого-безпечного водокористування запропоновано науково обгрунтовані стратегічні напрями забезпечення населення якісною питною водою, динамічного розвитку економіки держави, досягнення балансу екологічного та економічного інтересів суспільства.